50 20150602 1437854078Минулої неділі у Рудниках громада склала подяку тим, хто у 1964-1965 роках долучився до спорудження пам’ятника Тарасу Шевченку. Одразу ж після Літургії у місцевому храмі процесія, очолювана настоятелем парафії отцем Степаном Потічним, вирушила на центральну площу села, де уже 50 років височить увічнений у камені Великий Кобзар. Після панахиди сільський голова Степан Дубик, висловивши вдячність тим, хто дотичний до такої ризикованої в ті часи справи, представив гостей ювілею. У вітальному слові голова районної ради Ольга Жила зазначила, що твори Шевченка – невмирущі.

Вони надихнули рудниківчан на увіковічення пам’яті великого українця, який закликав: «Борітеся – поборете!». Особливо актуально прозвучали ці Шевченкові рядки з уст Сергія Нігояна, який, хоч і загинув, започаткувавши «Небесну сотню», своєю сміливістю підтвердив, що народ наш у своєму патріотизмі – незламний, нескорений. Мужньо захищають Україну учасники АТО, не шкодуючи для волі нашої землі та єдності навіть життя. Промовець завершила свій виступ поетичними рядками великого Генія і Пророка про єднання і братолюбство.

А потім уривок із «Причинної» («Реве та стогне Дніпр широкий»), а ще – «Учітеся, брати мої», «Думи мої» на слова Шевченка виконав хор Народного Дому. Розпочавши розповідь про історію побудови пам’ятника, ведуча надала слово для спогаду безпосередньому учаснику загальносільської толоки, тодішньому учневі випускного класу Євстахію Яцишину. Він визнав, що в ті нелегкі часи усім рудниківчанам треба було бути дуже обачними, озвучуючи таке бажання громади як відповідь на ініціативу нині покійного шкільного вчителя історії Степана Яцишина, підтриману педагогічним колективом, висловлену ним у лютому 1964 року і підтриману громадою на сході села 9 березня. Адже тоді активно працювали «сексоти», не один із натхненників громади потрапив тоді у чорний список тощо… Попри все, кожен житель села вносив посильну грошову суму в загальну збірку або ж долучався до збору макулатури, брухту металу, колорадських жуків (і за них тоді можна було отримати гроші!) або ж до збору коштів за показ вистави «Невольник». Євстахій Семенович розповів, серед іншого, і про те, що школярі велосипедами їздили в Дроговиж, де скульптор Володимир Сколоздра тесав постать Кобзаря із каменю, що закладали фундамент на постамент, що залюбки вивчали поезію Шевченка у перекладі на іноземні мови завдяки нині покійній учительці Степанії Щур. І продекламував напам’ять польською уривок із «Заповіту», закликавши присутніх, особливо молодь, не лише дивитись на пам’ятник, милуватися ним, а й виконувати Шевченкові заповіти.

…А імпровізованою сценою під відкритим небом, тим часом, заволоділи учасниці колективу «Гонорові ходачки» і заспівали «Чорне море», «Наша мова», «Ти в моєму серці, Україно». Солістка Олена Чень виконала «Заспіваймо про Україну» та «Зоря Кобзарева». Ведучі продовжили розповідь про те, як народжувався пам’ятник Кобзареві, як святково було у Рудниках 16 травня 1965 року, коли Шевченко в камені з’явився на п’єдесталі…

Привітав рудниківчан і голова районної держадміністрації Ярослав Папуга. Серед іншого, сказав, що «Тарас Шевченко – це символ єднання, активності, під його іменем відбувся Майдан Гідності. Тепер головне – зберегти незалежну державу. Слава Україні!».

Прикрасили урочистості й учасники самодіяльного колективу «Наддністрянка» - піснями «Шевченкова верба», «Садок вишневий», «Мова калинова». А власний вірш про Шевченка прочитала Андріана Фурса.

Прибув на свято син скульптора Володимира Сколоздри – заслужений художник України Орест Сколоздра. Схвильовано, трепетно він зізнався, що пишається своїм рудниківським корінням (його бабуся походила із Рудників), розповів, що батько, будучи неординарною, талановитою особистістю, яка переживала творчість Тараса Шевченка душею, зумів відобразити багатогранність таланту Кобзаря, тож пам’ятник вдався одним із найкращих в Україні. А ще згадав, що в той час, коли від частини гонорару скульптор відмовився, в нього у родині були неабиякі видатки, адже один син тільки вивчився, другий був студентом університету, а ось він, Орест, – школярем… Тож додав, що в добрих справах на батька йому треба рівнятися. «Сьогодні я зауважив, що очі в Шевченка – надзвичайно світлі, тож вірмо, що це провісник покращення для України». Орест Сколоздра вручив сільському голові Степану Дубику подарунок – обрамлений поштовий конверт із маркою, на якій зображено постать Володимира Сколоздри. Коротко про підслухану розмову зі скульптором свого батька поділився із присутніми житель села Любомир Кісіль.

Зведений хор завершив урочистості піснею «Квітували поля» та невмирущим «Заповітом», який підхопили присутні, а в серцях ще довго відлунювали Кобзареві слова «Борітеся – поборете!».

До речі, декількома днями раніше, розпочавшись саме в день урочистостей 50-річної давнини, у місцевій школі та безпосередньо біля пам’ятника тривав дводенний поетичний марафон, під час якого вся шкільна родина проводила акцію «Читаємо «Кобзар» Шевченка».

Люди в цьому діалозі

Залиште ваші коментарі

Залишити коментар як гість

0
  • Гість - Megan

    http://bif24.pl/jaki-rower-mtb-street-t21230.html grey hair or roots left uncolored generate you appear older than you really are. Unless you choose a great stylist and pay an associated with money to get the perfect cut and tint functions with your grey hair to look 5 years older instead of 10 then proceed! Otherwise please continue touching the grey hair and roots, for the unused amount of us! And encourage your guy to make use of the comb-through mens colorant on facial hair as well as his head, it truly is going make him look better too.

  • Гість - Joy

    http://distributorbataringan.com/author/suloti/ The return journey couldnt have been more several. The job had been tiring therefore had 2 different people of late nights as well, outside was most likely not as alert as I would have were. I wear a suit and carry a laptop my grey hair demonstrates this I am a mature man, most likely not the profile of your usual thinks.

  • Гість - Heather

    Moja przygoda z Duolife - opinie po kuracji http://zdrowy-sluch.pl